Пам'ятаємо, сумуємо
Двадцятидворічний солдат Олександр Панін, позивний «Нацик», загинув 13 вересня 2023 року в с. Урожайне Донецької області. Загинув від ворожого вогнепального поранення при виконанні бойового завдання.
Олександр народився в селищі Ратне 17 липня 2001 року. Отримавши базову середню освіту у загальноосвітній школі І-ІІІ ступеня №2 смт Ратне ім. М.Заліпи у 2016 році, вступив у вище професійне училище у місті Володимир. Здобув професії електромайстра з ремонту та обслуговування електроустаткування та водія автотранспортних засобів. Після закінчення навчального закладу працював різноробочим на підприємстві.
У період 2020-2021 років проходив службу солдата-стрільця першого відділення другого патрульного взводу першої патрульної роти другого батальйону військової частини 4114 Західного ОТО.
22 червня 2022 року був призваний на військову службу за призовом по мобілізації в 710- БРО.
«Мій брат був дуже хорошим помічником мамі і тату, завжди виконував батьківські вказівки, був дуже терплячим, ніколи не встрівав в такі ситуації, за які було б соромно. Любив домашній затишок, не мав жодної шкідливої звички. Обожнював тварин, був вихованим і сором’язливим. Не мав звички на щось скаржитися чи нарікати. Саша був добрим, дуже любив своє життя та мріяв подорожувати, побачити світ, прагнув жити під мирним небом та навчатися новому...
Цікавився музикою, вчився грі на гітарі, збирав різні монети та інші цікаві речі металошукачем - це було його захопленням,»- написала рідна сестричка Аліна.
Поховали молодого воїна у рідному селищі.
Вдома на Героя чекали батьки, брат та сестра, яким залишився лиш болючий спомин про турботливого сина і люблячого брата.
Тридцятивосьмирічний старший солдат-гранатометник Бірук Максим, позивний «Макс», загинув 11 вересня 2023 року у с. Діброва Сєвєродонецького району Луганської області. Попав під ворожий мінометний обстріл.
Народився Максим в місті Рига, Латвія. Проживав в селі Замшани. Після школи вищу освіту здобував у Волинському національному університеті ім. Лесі Українки на історичному факультеті, який успішно завершив з червоним дипломом. До початку повномасштабного вторгнення працював вчителем історії та правознавства в Замшанівському ліцеї. Цій справі він присвятив 15 років свого життя. Вчителювання було не просто його професією, а й істинним покликанням, адже так розповідати про історію може тільки людина, яка глибоко закохана в неї. Для своїх учнів Максим був не тільки вчителем, а й другом, порадником, наставником. Виховував у кожному з них зрілих та свідомих особистостей. Як влучно сказала одна з учениць Максима: «Тепер історія – це ВИ».
Був призваний 24 лютого 2022 року. Служив у силах територіальної оборони, а саме в 100 бригаді ТРО.
«Максим був суперпозитивною людиною, такий собі енерджайзер, який своєю енергією запалював усіх навколо. Як відгукувалися про нього друзі: «Наш світлячок». Брат завжди вчив у будь-якій негативній ситуації шукати позитив та і в самого виходило це на відмінно. Ніколи не проявляв гніву чи злості... ніколи! Його крок йти на війну був свідомим та мотивованим глибоким патріотизмом. Він в прямому сенсі готувався до повномасштабного вторгнення, адже ще декілька років тому вступив до лав резервістів, підписавши контракт. Не побоюсь сказати, що Макс був Людиною з великої літери та вірним сином своєї країни, який до кінця виконував свій військовий обов'язок та віддав життя за наше з вами майбутнє під мирним українським небом,» - поділилася сестричка Ірина.
Похований воїн у рідному селі Замшани.
У героя залишилися батьки та сестричка, серця яких довіку грітиме спомин про найкращого, чуйного, мудрого та мужнього сина і брата.
Трагічна, сповнена невимовного болю, звістка надійшла до нашої громади: загинув Іванов Олег Олегович. Народився Олег 13 вересня 1993року у смт Ратне. Навчався у загальноосвітній школі І-ІІІ ступеня №2 смт Ратне, де отримав базову середню освіту у 2009 році.
Біль розриває душу, серце стискається, бо йде у вічність молоде життя.
Щирі співчуття рідним та близьким. Вічна слава Герою!
Схиляємо голови перед нашим Захисником.
Командир взводу тридцятишестирічний Юрій Палій, позивний «Кондор», загинув 9 липня 2023 року поблизу с. Берестове, Бахмутського району Донецької області. Серце молодого воїна прямим влучанням зупинив танковий осколок.
Народився в селищі Ратне 24 січня 1987 року. Навчався в загальноосвітній школі І-ІІІ ступеня №2 смт Ратне. З дитячих років обожнював спорт та історію. Закінчивши у 2004 році школу, вступив на кафедру теорії та історії культури до Львівського національного університету імені Івана Франка. Юрко був серед кращих студентів і здобув фах – культуролог, військовий історик. За життя зібрав унікальну колекцію книжок з мілітарної культури, яка налічує більше 10 тисяч екземплярів.
Після університету Юрій служив у ВМСУ на кораблі «Костянтин Ольшанський», був учасником Міжнародної АТО «Активні зусилля ХХІ сторіччя» в складі української експедиції фрегата «Гетьман Сагайдачний» на острові Крит. Далі ніс службу у Волинському прикордонному загоні на пункті пропуску «Доманове».
З початком АТО вступив до добровольчого Волинського прикордонного загону і відправився на Луганщину. Саме там здобув цінний досвід прямого бою з окупантом. Брав участь у боях за Рубіжне, штурмі Савур-Могили, битві під Мар'янкою.
"Після тривалого перебування в зоні АТО готувався на підвищення кваліфікації, але не встиг, адже почалося повномасштабне вторгнення. Був викликаний в свою частину в Чернівцях. Підрозділ брав участь в обороні Києва, після чого відправились на Сумщину і одними з перших вийшли на державний кордон у Сумській області.
Дві короткі відпустки між пораненнями під Бахмутом та Білогорівкою. Ми молилися і вірили, що все буде добре, однак 9 липня Юрій загинув, а вже 11 рідне селище зустріло героя на щиті…
…Брат був цілеспрямованим, начитаним, добрим… Військова служба – це поклик серця, який, нажаль, забрав його в нас!" - поділилась сестра Оксана.
Вдома на Юрка чекали батьки та старша сестра Оксана, яким тепер залишається лиш пам'ять про дорогу серцю Людину, вірного воїна, Героя, що назавжди в строю!
Плакало навіть небо: у Ратному поховали дві сім’ї, які загинули у ДТП
Ця кривава подія вразила кожного волинянина, а особливо болюче торкнулася сердець ратнівчан. Бо саме ратнівчани, дві хороших, поважних у районі сім’ї, загинули під час страшної аварії, яка сталася на території Миколаївської області.
Це подружжя підприємців Віктора та Мирослави Мілінчуків. З батьками не стало й старшого сина Андрія, цьогорічного випускника нашої школи, та другокласника Ярославчика.
Друга загибла родина – Ігор і Наталія Подкоси та їхні доньки – наша випускниця, студентка п’ятого курсу Львівської комерційної академії Іра та учениця 11 класу Олександра.
