У «Cлові над гробом Шевченка» П. Куліш востаннє звертався до свого покійного друга: «Ти-бо, Тарасе, вчив нас не людей із сього світу згоняти, не городи і села опановувати: ти вчив нас правди животворящої…» Тому став Кобзар вище і від великих воїнів, і від великих правителів, які були в нас на Вкраїні.
А ще мріяв Тарас Григорович і дбав про те, щоб створити недільні школи, він сам склав «Буквар южно-руський», щоб училися діти.
Як далеко пішли ми від мрій Тарасових! Мільйони українських дітей тепер вчаться у селах і містах рідною мовою, згадуючи добрим і щирим словом славетного поета.
От і ми, учні 10-А класу із учителем Оленою Мицюк, завершили Шевченківські дні тематичним диктантом, щоб іще раз уклонитися і віддати шану великому Кобзареві.